Powered by : kan-studio Support by M.Saenko

Одним з пріоритетних напрямків діяльності Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області залишається захист соціальних і трудових прав військовослужбовців, зокрема, це стосується дотримання права на гідну працю та соціальних гарантій на збереження робочих місць та заробітних плат тих, хто був прийнятий на військову службу під час мобілізації. Фахівці продовжують надавати консультації та роз’яснення, адже Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» є спеціальним в частині регулювання гарантій і пільг для громадян України, призваних на строкову військову службу.

 


Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Олена Аладіна надала роз’яснення матері військовослужбовця, яка  звернулась за консультацією до спеціалістів, щодо гарантій працівників, які проходять військову службу у 2018 році.

Як зазначила фахівець, за останні роки законодавство щодо проходження військової служби зазнало більше змін, аніж за весь час існування незалежної України. Нововведення суттєво впливають на обсяг прав та гарантій, належних працівникам, які виконують військовий обов’язок в особливий період, а отже й на обов’язки роботодавця щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку. Кожна зміна вимагала від роботодавця оперативного реагування, оскільки так чи інакше була пов’язана із пільгами та гарантіями працівникам, які проходили військову службу: за кожною стояла людина, її життя, здоров’я, честь, гідність та інші соціальні цінності.

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» в редакції від 08.02.2015 року зі змінами, внесеними Законом України від 15.01.2015 № 116-VIII, за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, зберігається місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності.

Згідно з частиною 3 статті 119 Кодексу Законів про України (далі— КЗпП України), мобілізованим працівникам нараховується компенсація в межах середнього заробітку, який розраховується, враховуючи заробітну плату за попередні два місяці (відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 №100). Не проводити виплати середнього заробітку підприємство не має права, оскільки невиплата фактично буде прирівнюватися до затримки виплати заробітної плати.

Так, вищевказаною статтею визначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються  місце  роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Тобто ці норми передбачають, що між працівником, призваним на строкову військову службу, та роботодавцем зберігаються трудові відносини, і працівник лише увільняється від виконання посадових обов’язків із збереженням середнього заробітку.

Також працівники, які добровільно укладають контракти на проходження військової служби або в разі закінчення одного та укладанні другого контракту, користуються гарантіями, передбаченими цією ж статтею та не підлягають звільненню, а роботодавець також продовжує зберігати за працівником місце роботи, посаду і виплачувати середній заробіток.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 №587 затверджено Порядок виплати грошової допомоги громадянам України, які  призиваються  на строкову військову службу та виплачується вона в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Під час розрахунку допомоги враховується розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час призову. Виплата допомоги здійснюється військовими комісаріатами на підставі їх наказів перед початком проходження строкової військової служби.

07 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби» від 06.12.2016 № 1769-VIII. Зазначеним Законом внесені зміни до ст.119 Кодексу законів про працю України та Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу».

Також слід зазначити, що місце роботи, посада і середній заробіток зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми. Такі гарантії зберігаються до наступного дня після того, як їх взяли на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після звільнення з військової служби, у разі закінчення ними лікування в медичних закладах, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

За недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України, відповідно до вимог статті 265 КЗпП України, роботодавцеві доведеться сплатити штраф у 10-ти кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушень за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.


04.06.2018 |

Повернутись назад